Як я отримував громадянство і влаштовувався на роботу в Україні?

Пару років тому деякі життєві обставини змусили мене повністю поміняти моє життя. Я жив у Франції з того моменту, як мені виповнилося 5 років. Можна сказати, все своє свідоме життя. Моя мама українка, і тому я знаю дві мови.

Мені було 25, коли я остаточно вирішив поїхати назад в Україну. Тоді я ще не розумів наскільки складно це здійснити. Громадянство у мене само собою було французьке, і тому недостатньо було просто купити квиток в один кінець.

Весь процес мого переїзду почався ще у Франції. Для початку я відправився до нотаріуса для того, щоб запевнити перекладені на українську мову сторінки паспорта. Це, до речі, варто було мені не тільки часу, а й грошей. Однак, це не була остання процедура, за яку довелося платити. Наступним платежем була державне мито, яку відповідно до закону України, повинні оплачувати всі іноземці, які перетинають кордон з певною метою.

Далі мені потрібно було зібрати речі і пакет документів. Як ви розумієте, одним паспортом справа не обійшлася. Крім заяви, довелося також надати індикаційний номер і прописне. З пакетом документів я відправився в міграційну службу, яка розглядала їх десь 2 тижні. За ними і було остаточне рішення з надання мені візи. Візу мені дали відносно швидко. Пом’якшувальною було те, що моя мати мала українське громадянство.

По прибуттю в Україну розпочався процес отримання мною дозволу на проживання. Я хотів пов’язати з цією країною все, що залишився майбутнє, і саме тому я був націлений на постійну реєстрацію. Мені повідомили, що цей процес, на відміну від оформлення тимчасової посвідки на проживання, займе більше місяця.

Я відправився в паспортний стіл, щоб уточнити пакет документів і написати заяву. Оскільки я входив в квоту, знову ж таки через громадянства своєї матері, процес не повинен був затягтися. Я зібрав всі документи (паспорт, фотографії, приписне і т.д.), написав заяву і, простоявши величезну чергу, я таки подав документи на отримання виду на проживання.

Після цього мені потрібно було знайти роботу, однак, мало, хто хотів брати мене без реєстрації. Я намагався пояснити, що я в процесі отримання посвідки на проживання, але жодна солідна компанія не хотіла зі мною співпрацювати до моменту, поки я не отримаю дозвіл на працевлаштування в Україні. Довелося підробляти в основному в інтернеті, щоб хоч якось звести кінці з кінцями.

Нависала і інша проблема, яку мені вдалося вирішити швидше, ніж інші. Згідно із законом, мені потрібно було прописатися в перебігу 10 днів з моменту отримання мною реєстрації. Оскільки я не знав, коли цей момент настане, потрібно було підготуватися. Благо у мами залишилася квартира в Києві, яку вона здавала, і я негайно там прописався. Єдиною незручністю було те, що мамі теж потрібно було приїхати в Україну, так як вона є власником квартири і має бути присутня при прописку в ній нових мешканців. Ця процедура теж не обійшлася без паспортного столу і пакету документів.

Прописка була, а роботи не було. Я дочекався рішення по виду на проживання аж через півтора місяця після подачі документів. Мені не відмовили і з того моменту я міг вважати себе повноцінним громадянином України.

З реєстрацією стало набагато легше знайти роботу в престижній компанії, а також проводити різні фінансові операції та отримувати медичну допомогу.

Якщо ви теж вирішили отримати посвідку на тимчасове проживання в Україні, ви повинні бути готові, що це займе багато часу, грошей і нервів. Однак, я вважаю, що результат вартий витрачених зусиль.

загрузка...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *